Народження обов’язкового страхування цивільної відповідальності автовласників в Україні відбулось разом із прийняттям Закону України „Про страхування”, яким з березня 1996 року був встановлений обов’язковий статус страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Але, як показала практика, жоден законопроект не може бути обов’язковим тільки в тому випадку, якщо за його відсутність буде передбачена відповідальність – штраф.
Відповідно до Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів”, який набув чинності з 1 січня 2005 року, за відсутність поліса передбачений незначний штраф (від 8,5 до 17 грн.). Проте, ще не всіх заходів вжито для того, щоб автовласники почали купувати страхові поліси. Як і раніше не внесені відповідні доповнення до Правил дорожнього руху.
Одним з джерел нерозуміня нового закону була Спілка водіїв таксі. Різними протестами вони намагалися добитись не прийняття даного закону, однак, ВРУ, ігноруючи усі протести, все ж таки, прийняла цей закон. Та й не тільки таксисти, не розуміли і можливо й досі не розуміють вигідності й доцільності закону, а й більшість водіїв нашої країни. Можливо це, через неосвіченість, неповну проінформованість, нестачу коштів, впевненість у тому, що нічого не станеться, недовіру до страховиків, особисті переконання, а також вплив інших факторів. Але ж, кількість ДТП в Україні з кожним днем зростає і у період з 01.01.2005р. по 01.06.2005р. відбулось 11303 ДТП з вини водіїв, загинуло 1547 чоловік, поранена 14571 людина.
Важливим аргументом, який наводили учасники страхового ринку та український уряд, стало те, що забезпечення страхування цивільно-правової відповідальності кожного власника транспортного засобу є обов’язковим для кожної держави-члена ЄС. Україна останньою з європейських країн прийняла відповідний закон, і лише з набранням ним чинності та після 6 років перехідного членства Україна стала повноправним членом міжнародної системи „Зелена картка”, яка є системою соціального захисту потерпілих у ДТП, незалежно від країни їх місцепроживання та країн реєстрації транспортних засобів.
У країнах Євросоюзу страхуватися – досить вигідне заняття. Страховики відповідають за ушкодження майна третіх осіб сумою більше ніж $120 тис., а за збиток здоров’ю – понад $600 тис. За правилами деяких європейських країн відшкодуванню взагалі підлягає реальний збиток від аварії, тобто платити будуть стільки, скільки знадобиться. Наприклад, страховикам доводиться виплачувати довічні пенсії по інвалідності. Але найголовніше те, що в Європі нікому й на думку не спаде „робити гроші” на ОСЦВ, щорічні надходження з цього виду страхування становлять близько 40 млн. євро. Як правило, у європейських країнах, страхові компанії виплачують клієнтам близько 90% отриманих від них грошей, живучи на відсотки від їхнього розміщення.
Якби в Україні проводились такі виплати і на таких умовах, то шахраї неодмінно скористалися би цим і заробляли б на цьому „шалені” суми грошей.
Повертаючись до необхідності розвитку ОСЦВ в Україні, хочу зазначити, що за оцінками експертів, щорічні збитки лише від пошкодження машин становлять більш як 2 млрд. грн., разом з тим, кожен третій водій транспортного засобу фінансово неспроможний відшкодувати заподіяну шкоду.
Складно підрахувати, якого розміру буде страхове відшкодування, адже мова йде не тільки про збиток, завданий здоров’ю чи життю людини, а й про майновий збиток. До 2005 року „майнова” статистика ніким не велась. Тим не менш, аналітики прогнозують збільшення приблизно вдвічі об’єму страхового ринку України за рахунок сегменту ОСЦВ. Можна підрахувати, що при середньому тарифі в 208 грн. його ємкість буде становити близько 1,5 млрд. грн. на рік.
Україна і Росія починає розглядати можливості взаємного визнання полісів страхування цивільної відповідальності автовласників, і учасники цих страхових ринків сприяють налагодженню більш тісних процесів обміну досвідом. Закони обох країн різні і тому знайти „золоту середину” буде дуже важко, та однак, можна провести декілька паралелей і дійти згоди.
З прийняттям Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 22 вересня 2005 року, було розширено перелік „пільгового контингенту” осіб звільнених від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Тепер це не лише учасники бойових дій, а й інваліди війни, а також особи, які керують транспортним засобом у присутності інваліда 1 групи, але з одним важливим обмеженням: це звільнення діє тільки стосовно транспортних засобів, що належать таким учасникам бойових дій, інвалідам війни чи інвалідам 1 групи.
Крім того, у половинному розмірі платитимуть за поліс не тільки пенсіонери – громадяни України та інваліди I і II групи, а й учасники війни, „чорнобильці” I і II категорій, причому, як і раніше, за умови страхування лише одного транспортного засобу, але з об’ємом двигуна не до 1600 куб. см., як було, а до 2500 куб. см.
Цікаво, що тепер застрахований власник транспортного засобу одержуватиме спеціальний знак, який напевно примусить інших учасників дорожнього руху триматися від нього подалі.
Разом з іншими змінами, що мають на меті прискорити процес отримання страховки, наприклад, такими, як можливість залучення до оформлення страхового випадку не обов’язково експерта, а й аварійного комісара, важливо відзначити такий позитивний момент стосовно власників декількох транспортних засобів, що підлягають обов’язковому страхуванню: на законодавчому рівні встановлено знижки на 5, 10 або 15 відсотків залежно від кількості одночасно застрахованих транспортних засобів.
Цей Закон носить соціальний характер – кожен власник транспортного засобу стає застрахованим, тому він має високий економічний потенціал та стимулює розвиток страхування.