Ліга страхових організацій України доводить до Вашого відома, що не зважаючи на те, що Держфінпослуг був прийнятий Наказ за №19 від 21.01.05р. „Про затвердження Порядку погодження договорів перестрахування з перестраховиками- нерезидентами” (далі - Наказ) страховики до цього часу не можуть придбати іноземну валюту.
Відповідно до пункту 1 Наказу до територіальних управлінь Держфінпослуг страховики подають два примірники засвідчені нотаріально копій договорів перестрахування та документів, які є не від’ємною частиною таких договорів, кожен раз при перерахуванні іноземної валюти за договорами перестрахування.
Звертаємо Вашу увагу на те, що загальноприйнята практика розрахунків за договорами перестрахування здійснюється шляхом акцепту сліпа або ковер-ноти, а також шляхом обміну іншими документами, які передбачають домовленість сторін за основними умовами через телеграфний, телетайпний, телефонний, електронний або інший зв’язок, який дозволяє достовірно встановити, що документ надійшов від сторони договору.
Факультативний договір (договір пропорційного перестрахування) передбачає, що кожен ризик є предметом окремого договору перестрахування. В рамках договору за окремим ризиком перестраховик має право частково або повністю відхилити пропозиції цедента, а також виставити зустрічні вимоги на яких цей ризик може бути прийнятий в перестрахуванні. Прийняття на себе ризику або відмову перестраховик підтверджує факсом.
Враховуючи вище викладене, не має сенсу при кожному перерахуванні нотаріально завіряти та подавати на погодження один і той же договір, який містить в собі загальні положення.
Інша проблема, з нотаріальним посвідченням, зводиться до наступного. Договори перестрахування, які містять загальні положення були укладені в 1999-2000 роках є і досі чинними, незважаючи на те, що назва сторін договору, реквізити та інші положення не надруковані, а вписані кульковою ручкою. Але при цьому нотаріус відмовляється завіряти такі договори.
Договір перестрахування кожної окремої страхової компанії містить обсяг відомостей (цінова політика), що становлять комерційну таємницю. В даному випадку Держфінпослуг неправомірно збирає відомості, у вигляді договорів перестрахування.
Відповідно до статті 36 Господарського Кодексу України розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, особою якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, якщо це завдало чи змогло завдати шкоди суб’єкту господарювання.
Господарський Кодекс України передбачає відповідальність винних осіб за неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що є комерційною таємницею.

Що стосується Пункту 2.1 Наказу, то його норми протирічять як статті 6 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” так і статті 16 Закону України „Про страхування”.
Відповідно до статті 6 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” уповноважений орган встановлює додаткові вимоги до договорів про надання фінансових послуг фізичним особам, а не до договорів перестрахування.
Стаття 16 Закону України „Про страхування” передбачає вимоги до договорів страхування. При цьому Держфінпослуг має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та до договорів страхування майна, а не до договорів перестрахування.
Отже, пункт 2.1 необхідно скасувати як такий, що не відповідає діючому законодавству.
Зробивши детальний аналіз Порядку погодження договорів перестрахування з перестраховиками- нерезидентами, Ліга страхових організацій України дійшла наступних висновків.
Згідно статті 12 Закону України „Про страхування” перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента здійснюється, згідно з вимогами та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.
Постанова Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року №124 визначає порядок та вимоги щодо здійснення перестрахування із страховиками (перестраховиками) нерезидентами.
При цьому елементами контролю з боку Держфінпослуг за перестраховою діяльністю є подання страховиком до Держфінпослуг декларації про операції з перестрахування (Наказ Мінфіну України від 25.07.2002р.) та подання інформації до Держфінпослуг про укладені договори перестрахування із страховиками (перестраховиками) нерезидентами (Розпорядження Держфінпослуг №914 від 04.06.2004р.).
Відповідно до Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, зокрема статей 28,29 до повноважень та напрямків діяльності Держфінпослуг не належать: ні валютне регулювання, ні валютний контроль, ні впорядкування операцій з купівлі іноземної валюти.
Враховуючи вищевикладене, просимо Вас:
1. враховуючи гостроту моменту, та до остаточного вирішення питання процедури купівлі та перерахування валюти страховиками для безумовного виконання договірних зобов’язань перед перестраховиками-нерезидентами, змінити п. 1 Наказу №19 від 21.01.05р., щодо необхідності подання додаткових примірників копій договорів перестрахування та документів, які є невід’ємною частиною таких договорів, а також відмінити п. 2.1. та внести відповідні зміни за текстом Наказу;
2. ініціювати перед Національним банком України внесення змін до Постанови Національного банку України за №135 від 10.12.2004р. „Положення про застосування іноземної валюти в страховій діяльності”, а саме виключити пункт 5, який передбачає погодження Держфінпослуг договорів перестрахування з перестраховиками-нерезидентами.