Міністр праці зазначив, що ухвалений кілька років тому закон „Про обов’язкове пенсійне страхування” вніс принципові зміни у Закон „Про пенсійне забезпечення та страхування”. На основі світового досвіду закон започатковував реформу, яка складається з трьох рівнів: перший рівень - солідарна система, другий рівень – накопичувальна система, третій рівень – добровільне страхування. Чинний закон відповідає вимогам часу та говорити про його принципові зміни не потрібно.

Міністр пояснив, що соціальне забезпечення – це спосіб забезпечення старості, безпосередньо не прив’язаний до участі громадян, котрі працюють до старості для формуванні своєї пенсії.

А страхування – це персоніфікована можливість кожному працівникові разом з роботодавцем формувати свою пенсію на майбутнє. Кожна людина в умовах пенсійного страхування може знати, яку пенсію вона отримуватиме. Це стимулює і роботодавця, і працівника легально отримувати зарплатню, щоб на рахунку були більші внески і щоб людина не була зацікавлена приховувати свої заробітки. Людина в минулому періоді намагалася менше внести і більше одержати. В цьому полягає перша і кардинальна відмінність страхової системи від соціального забезпечення.

Аналізуючи проблему недотримання встановлених термінів, Іван САХАНЬ сказав: „Термін запровадження другої накопичувальної системи є не визначеним в часі через передбачені законом відповідні економічні передумови. Перша - економічне зростання в Україні, друга - стабільна ситуація у бюджеті Пенсійного фонду, третя – досвід функціонування накопичувальної системі у третьому рівні – добровільному страхуванні. За останній період відбулося підвищення рівня пенсійного забезпечення значно швидшими темпами, ніж зростання зарплатні. Внаслідок цього відбулися диспропорції формування бюджету Пенсійного фонду і на сьогодні виплати частини пенсії здійснюються не за рахунок страхових внесків, а за рахунок державного бюджету. Державний бюджет сьогодні годує бюджет Пенсійного фонду. В цих умовах неможливо говорити про вилучення частини фінансових ресурсів, які спрямовуються в солідарну систему від сплати страхових внесків, щоб відкладати її в накопичувальну систему. Закон передбачає, що треба було б частинами відкладати, можливо, протягом двох-трьох років, внески, які сплачуються до накопичувального рахунку, щоб вони не спрямовувались на виплату пенсій сьогоднішнім пенсіонерам. Тобто вкладалися на майбутнє з метою накопичення протягом двадцяти чи тридцяти років, тоді система формувала б певні можливості для застрахованої особи після виходу на пенсію одержати більш високий рівень пенсійних виплат. До того часу, поки бюджет Пенсійного фонду не є збалансованим, неможливо говорити про це. Бо сьогодні і так державний бюджет дотує виплати. Для того, щоб вийти на початок реалізації накопичувальної системи, треба, щоб доходи Пенсійного фонду повністю формувалися за рахунок страхових внесків. Як вважають експерти, цю систему можна відновити за два-три роки”.