Міністерство юстиції України

Ліга страхових організацій України звертається з проханням надати роз’яснення щодо деяких питань застосування положень законодавства про кредитні рейтинги.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 15 грудня 2005 року за №3201-IV (далі - Закон №3201-IV) було внесено зміни до статті 31 Закону України «Про страхування». Відповідно до цих змін кредитний рейтинг банківської установи, в якій розміщені кошти страхових резервів, повинен відповідати інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України, а також кредитний рейтинг цінних паперів, емітованих в Україні, в які розміщені кошти страхових резервів, повинен відповідати інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України.

Однак, застосування та реалізація змін внесених в статтю 31 Закону України «Про страхування» були практично неможливими з огляду на наступне. «Прикінцевими положеннями» Закону №3201-IV встановлено, що Кабінет Міністрів України:

у шестимісячний термін з дня набрання чинності цього Закону повинен:

- підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України щодо національного рейтингування в Україні;

у двомісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:

- привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;

- забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. 

Наведені вимоги прикінцевих положень Закону виконані не були.

Законом №3201-IV внесено зміни в Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні". Так, зокрема, його доповнено статтею 4-1, в якій зазначено, що «…при визначенні рейтингової оцінки, визначення якої є обов'язковим за законом, уповноважене рейтингове агентство зобов'язане використовувати Національну шкалу...Національна шкала, а також поділ кожної групи рівнів на відповідні рівні затверджується Кабінетом Міністрів України...»

Але нормативні акти необхідні для реалізації Закону №3201-IV, зокрема, Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження національної рейтингової шкали” не була прийнята.

Також не було приведено у відповідність із Законом „Концепцію створення системи рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки, суб'єктів господарювання, затверджену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1квітня 2004 р. N208-р, додатком до якої є Національна шкала кредитних рейтингів.

Статтею 4-1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» передбачено що «…рейтингові оцінки, отримання яких відповідно до закону є обов'язковим, мають право визначати виключно уповноважені рейтингові агентства та/або міжнародні рейтингові агентства (разом - Рейтингові агентства). Міжнародні рейтингові агентства обов'язково повинні бути визнані Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Особа набуває право визначати рейтингові оцінки з дати видачі їй Свідоцтва про включення до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств. Особа включається до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств за результатами конкурсного відбору (далі - конкурс)…».

Порядок ведення Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств та видачі Свідоцтв про включення до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств, затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 червня 2006 року N 444.

Положення про конкурс з визначення уповноважених рейтингових агентств затверджено Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку лише рішенням від 19 жовтня 2006 року N 1040. (Одночасно визнано таким, що втратило чинність, Положення про умови конкурсу щодо визначення агентств, уповноважених на проведення рейтингової оцінки, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 01.06.2004 N 236, тобто було приведено у відповідність із Законом №3201-IV нормативно-правовий акт про порядок проведення конкурсу).

З офіційного сайту Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку стало відомо, що конкурс з визначення уповноважених рейтингових агентств було оголошено лише 22 січня 2007 року. Відповідно визначення рейтингового агентства з дотриманням вимог нових нормативно-правових актів раніше було неможливим.

Правомірність рішень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, прийнятих у 2006 році (Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 року за №1525) про визначення уповноважених рейтингових агентств викликає сумніви, оскільки вони приймались або без проведення конкурсу або за умовами про конкурси нормативних актів, які згодом втратили чинність.

Що стосується міжнародних рейтингових агентств, які обов'язково повинні бути визнані Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, і мають право визначати обов’язкові за законом рейтингові оцінки емітентів та цінних паперів, то на сьогодні не прийнятий ні „Порядок визначення міжнародних рейтингових агентств, які мають право визначати обов’язкові за законом рейтингові оцінки емітентів та цінних паперів”, ні „Порядок визначення відповідності рівнів рейтингових оцінок за шкалою міжнародних рейтингових агентств”.

Враховуючи стан законодавчих та нормативних актів щодо рейтингових оцінок емітентів та банківських установ, просимо надати роз’яснення щодо термінів вступу в дію норм статті 31 Закону України „Про страхування”, якими передбачено розміщення страховими компаніями кошти страхових резервів у банківські установи, кредитний рейтинг яких повинен відповідати інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України та у цінні папери, рейтинг емітентів, яких повинен відповідати інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України.

Наступне питання, яке потребує роз’яснення, стосується визначення рейтингу кредитної надійності банку як фінансової установи, в якій на депозит розміщуються кошти страхових резервів.

Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні.

Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок", регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку. На підставі вищезазначених законів Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку приймає підзаконні нормативно-правові акти з метою реалізації норм Закону №3201-IV, статті 31 Закону України «Про страхування» та визначає на їх підставі рейтингові агентства, які уповноважені на визначення рейтингових оцінок емітентів цінних паперів, що на нашу думку є логічним, оскільки комісія є регулятором у цій сфері. Тобто, в даному випадку в розумінні статті 31 Закону України «Про страхування» йдеться про кредитний рейтинг цінних паперів, емітованих в Україні, в які розміщені кошти страхових резервів.

Водночас, видається також логічним, що такі підзаконні нормативно-правові акти та уповноважені Державною комісією з цінних паперів рейтингові агентства для оцінки емітентів цінних паперів не можуть застосовуватись для визначення кредитного рейтингу банківської установи, оскільки в розумінні статті 31 Закону України «Про страхування» йдеться про визначення рейтингу кредитної надійності банку як фінансової установи, в якій на депозит розміщаються кошти страхових резервів, а не як банку - емітента цінних паперів. Тобто, при підході до визначення кредитного рейтингу, не може бути тотожності між розміщенням депозиту в банку за рахунок коштів страхових резервів та придбанням за рахунок коштів страхових резервів цінних паперів у емітента.

Крім того, у разі якщо страхова компанія-вкладник організована у формі товариства із додатковою відповідальністю і банк у формі товариства із обмеженою відповідальністю і обидва не є емітентами облігацій, правовідносини банка та вкладника взагалі не мають ніякого відношення до ринку цінних паперів.

Отже механізму реалізації змін (прийнятих підзаконних нормативно-правових актів), внесених у статтю 31 Закону України «Про страхування» у частині обов’язковості відповідності кредитного рейтингу банківської установи, в якій розміщені кошти страхових резервів, інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України не має.

У зв’язку із цим, просимо також надати роз’яснення:

1. чи можуть підзаконні нормативно-правові акти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, зокрема, рішення від 19 жовтня 2006 року №1040 «Про затвердження Положення про конкурс з визначення уповноважених рейтингових агентств», зареєстроване Мінюстом 24 листопада 2006 року за № 1233/13107 та рішення від 23 червня 2006 року №444 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств та видачі Свідоцтв про включення до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств», зареєстроване Мінюстом 12 липня 2006 р. за №823/12697 застосовуватись для забезпечення механізму реалізації змін, внесених в статтю 31 Закону України «Про страхування» у частині обов’язковості відповідності кредитного рейтингу банківської установи, в якій розміщені кошти страхових резервів, інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України або ж такі акти можуть застосовуватись лише для забезпечення механізму реалізації змін, внесених в статтю 31 Закону України «Про страхування» у частині обов’язковості відповідності кредитного рейтингу тільки цінних паперів, емітованих в Україні, в які розміщені кошти страхових резервів?

2. чи можуть рейтингові агентства, визначені Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку давати рейтингові оцінки, визначати кредитний рейтинг банківських установ або ж такі агентства можуть давати рейтингові оцінки лише емітентів та цінних паперів?

Президент О.Філонюк